Україна перейматиме досвід Азербайджану у галузі мас-медіа?

Україна та Азербайджан провели переговори, результатом яких стало підписання Угоди про співробітництво у галузі мас-медіа між Національною Телекомпанією України та Державною Телерадіомовною Компанією Азербайджанської Республіки.

Президент Ільхам Алієв, який відвідує Київ з офіційним візитом і зустрічався з Леонідом Кучмою, прийшов до влади у жовтні 2003 року. Вибори цього президента позначилися потужним тиском на журналістів Азербайджану з боку влади. Протягом двох днів близько восьми десятків представників ЗМІ було побито, деяких затримано.

Ось що сказав у коментарі Інституту масової інформації (imi.org.ua/?read=118:11) генеральний секретар Конфедерації журналістів Азербайджану Азер Хасрет. Відправним пунктом розповіді він не випадково обрав 15 жовтня 2003 року – вибори президента країни:

-Я думаю, з огляду на те, що наразі в Києві перебуває наш президент, вам буде цікаво дізнатися про те, як він прийшов до влади, утискаючи журналістів. Вибори відбулися із масовим порушенням прав громадян країни.

Декотрі з побитих у жовтні 2003 року журналістів отримали струси мозку, досі лікуються і не можуть долікуватися. Одного з них викрала поліція і утримувала протягом п’яти днів, ніхто не знав, де він знаходився і навіть міністр внутрішніх справ не міг знайти його слід. Потім брат викраденого журналіста Азера Гараченлі, редактора газети „Авропа”, завдяки особистим контактам зміг дізнатися, що Азер Гараченлі утримується у Бінагодинському райуправлінні МВС міста Баку. Без документів, без оформлення, без нічого його там тримали. Виявилося, що рішенням суду, на якому журналіст присутній не був, йому „дали” 15 діб, але про це й родичам не повідомили.

Розповідаючи про події дня виборів, Азер Хасрет зокрема зазначив, що „серед журналістів, яких було побито, було багато жінок. 30 з 80-ти журналістів тимчасово затримали. Потім їх відпустили, але зараз головний редактор газети „Єні Мусават”, найвідомішої опозиційної газети Азербайджану, знаходиться під судом, його звинувачують в організації масових заворушень у місті Баку 15-16 жовтня 2003 року. Але ця людина насправді не керувала цими заворушеннями. Їх би не було, як би влада сама не спровокувала.”

За словами Азера Хасрета, у країні немає незалежних ЗМІ. Приватні електронні ЗМІ є, але їх незалежними не називають тому, що вони затулили свої екрани для представників опозиції, або для таких людей, як сам пан Хасрет та інші, незалежні особи, які б могли критикувати владу. Крім того, в Азербайджані „ніхто не може без відома влади, тобто близьких до влади людей, отримувати ліцензію на мовлення. Найбільші 4 недержавних канали пов’язані з владою, але є 2 державних канали, які також закриті для опозиції,” – зазначив пан Хасрет.

В опозиційних газет буває чимало проблем, які пов’язані з тим, що ніхто не дає у них рекламу. Якщо хтось дасть рекламу, він втратить свій бізнес. Економічно вони не рентабельні, хоча, досі тримаються, можливо, за рахунок тиражу, який часто буває більшим ніж у державних.

– У цьому сенсі у нас погане становище, констатує журналіст, – Залишається державне телебачення і Рада Європи вимагає, щоб було створене громадське телебачення, але влада спеціально затягує процес. Наразі понад 1000 ЗМІ пройшли реєстрацію. Чимало газет діє, це опозиційні газети, державні, але незалежних, як таких у нас немає, оскільки ті газети, які ніби вважаються незалежними, показали себе перед президентськими виборами. Вони пристали на чиюсь сторону. Одні підтримували Ієхама Алієва, інші опозиційних кандидатів, а отже незалежної позиції перед виборами у ЗМІ не було.

Реакція міжнародних організацій на утиски свободи слова, звичайно, є. Після 15 жовтня міжнародні організації, зокрема, Міжнародна федерація журналістів, „Репортери без кордонів”, „Артикль 19” відправили свої місії в Азербайджан: Їх представники один за одним відвідали країну, зустрілися з чиновниками: міністром внутрішніх справ, генеральним прокурором і всі ці високі посадовці пообіцяли, що вони не за те, щоб били та саджали за грати журналістів; пообіцяли, що буде разом з Радою друку створено спеціальну комісію, яка вивчить всі питання, а всі поліцейські, які били, протизаконно утримували представників ЗМІ будуть покарані. Виявляється, вони просто пообіцяли і не виконали. У січні цього року Рада друку разом з Міністерством внутрішніх справ, генеральним прокурором та Міністерством юстиції створили комісію, яка наче б-то почала вивчати ці питання. Але це був крок для того, щоб пустити попіл у вічі. Ця комісія взагалі не працювала і нічого не вивчала. Раптом міністр внутрішніх справ Азербайджану Раміль Юсупов направив листа у Раду друку, у якому йшлося про те, що ця комісія щось вивчала і дійшла висновку, що ніхто, нікого і ніколи не бив. І це у той час коли я на власні очі бачив, кого били, я там був і знаю, що така подія мала місце, а комісія в обличчя твердить, що цього не було.

Проте, Азер Хасрет зазначив, що у царині ЗМІ Азербайджану є не лише негативні моменти . Генеральний секретар вбачає позитив у створенні першими у країнах СНД Ради друку. Його створено для врегулювання відносин у конфліктах між журналістами та чиновниками та іншими представниками громадськості.

На питання про діяльність очолюваної організації, генеральний секретар Конфедерації журналістів Азербайджану відповів, що вони регулярно виступають на захист журналістів, піднімають ті чи інші питання перед урядом, громадськістю, використовуючи для цього можливості друкованих засобів масової інформації, „оскільки, – зазначив Азер Хасрет телеканали для нас закриті, радіо також. Я маю на увазі Азербайджанські медіа, не „Радіо Свободу”.

– Ми часто збираємо журналістів, проводимо вуличні заходи. Існує в країні ще декілька організацій, подібних до нашої, з якими ми співпрацюємо. Ми досить сильні для того, щоб захистити права журналістів. Влада має більше важелів, тому протистояти їй не дуже легко з економічної точки зору, але тут ми безсилі. У таких випадках ми використовуємо можливості міжнародних організацій.

URL: maidan.org.ua/static/news/1086358345.html

Oxunma sayı: 5197
Share